
Римські цифри

Римські цифри – це спосіб запису чисел за допомогою літер латинського алфавіту. На відміну від звичайного запису чисел (арабські числа, десяткова система), римські числа є непозиційною числовою системою. Римські числа не підходять для математичних обчислень. Наприклад, множення в цьому записі є значно складнішим, ніж у десятковій системі. Проте римські числа все ще використовуються, наприклад, для позначення років на пам’ятниках, на годинниках, для нумерації розділів у книгах тощо.
Основні римські цифри: I, V, X, L, C, D, M. Їх значення такі:
I |
V |
X |
L |
C |
D |
M |
1 |
5 |
10 |
50 |
100 |
500 |
1000 |
Інші числа створюються шляхом поєднання та повторення символів. Символи розташовуються один після одного у порядку зростання величини. Для скорочення запису використовується віднімання, коли менший символ передує більшому. Наприклад:
XXVII |
27 |
просте додавання відповідних символів: 10 + 10 + 5 + 1 + 1 |
MDCCXIII |
1713 |
знову просте додавання відповідних символів: 1000 + 500 + 100 + 100 + 10 + 1 + 1 + 1 |
IV |
4 |
I передує V, отже віднімаємо: -1 + 5 |
XIX |
19 |
I передує X, знову віднімаємо: 10 – 1 + 10 |
DCCXC |
790 |
X передує C, тому віднімаємо 10: 500 + 100 + 100 – 10 + 100 |
Закрити